|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Абітурієнтам |
"ДПТНЗ "Харківське вище професійне училище сфери послуг" (ХВПУ СП)
готує спеціалістів для сфери послуг та малого бізнесу за професіями:
На бюджетній основі:
- Кравець (база 9 класів; термін навчання 2 роки);
- Кравець (база 11 класів; термін навчання 1 рік);
- Кравець-закрійник (база 11 класів; термін навчання 3 роки);
- Перукар (перукар-модельєр), манікюрниця (база 11 класів; термін навчання 1,5 роки);
- Перукар (перукар-модельєр), візажист (база 11 класів; термін навчання 1,5 роки);
- Взуттьовик з ремонту взуття, взуттьовик з індивідуального пошиття взуття (база 9, 11 класів; термін навчання 1, 2 роки);
- Радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури (база 11 класів; термін навчання 1,5 роки);
- Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин (база 11 класів; термін навчання 1,5 року);
- Ювелір-монтувальник; ювелір-закріпник (база 11 класів; термін навчання 1 рік).
На контрактній основі:
- Перукар (база 11 класів; термін навчання 1 рік);
- Закрійник (на базі попередньої кваліфікації "кравець", "швачка"; термін навчання 1 рік);
- Кравець (база 11 класів; термін навчання 1 рік);
- Перукар (перукар-модельєр) (підготовка іноземних громадян) (база 11 класів; термін навчання 1 рік);
- Кравець (підготовка іноземних громадян) (база 11 класів; термін навчання 1 рік);
- Закрійник (підготовка іноземних громадян) (база 11 класів; термін навчання 1 рік).
Курси:
- Манікюр (термін навчання 3 місяці);
- Манікюр, педикюр (термін навчання 5 місяці);
- Перукар (термін навчання 3 місяці);
- Підвищення кваліфікації за фахом "перукар-модельєр" (термін навчання 4 місяців);
- Кравець (термін навчання 6 місяців);
- Закрійник (термін навчання 6 місяців);
- Швачка (термін навчання 3 місяці);
- Взуттьовик з ремонту взуття (термін навчання 3 місяці);
Вартість:
- Вартість навчання на контрактній основі і на курсах 500-550 грн. в місяць
Після закінчення курсу навчання учням присвоюється 3 - 5 кваліфікаційний розряд за одержаною професією, видається диплом.
Після закінчення курсового навчання видається свідотство державного зразка.
- Учні забезпечуються гуртожитком, який розташований поряд з навчальним корпусом.
- Учні отримують стипендію та 50 % заробітної платні під час проходження виробничої практики на підприємствах.
- При потребі учням може надаватися матеріальна допомога.
- Є стоматологічний кабінет, гуртки художньої самодіяльності.
- Училище співпрацює з Українською інженерно-педагогічною академією, Харківським індустріально-педагогічним технікумом, Харківським текстильним технікумом, Харківським факультетом Київського національного університету культури і мистецтв: відмінники навчання на пільгових умовах зараховуються в названі навчальні заклади.
Приймальна комісія працює з 15 травня (з 9:00 до 17:00 крім вихідних)
Вступники подають документи:
- заяву про прийом
- копію паспорта або свідоцтва про народження (2 примірники)
- довідку з місця проживання (хто не має паспорта)
- документ про освіту в оригіналі
- направлення на навчання (для тих, кого направляють організації, установи, госпо-дарства тощо);
- медичну довідку встановленого зразка
- 6 фотокарток 3х4 см
- ідентифікаційний код (2 примірники)
- автобіографію
Інформація про професії
Ювелір-монтувальник, ювелір-закріпник
Професія ювеліра є однією з найдавніших і найсучасніших професій, тому що потреба в прикрасах існує постійно.
Мета ювеліра — створювати вироби, які прикрашають людину; створювати дизайн, що скорочує виробничий процес, зробити його надійним і економічним.
Сучасний ювелір повинен вміти:
- виконувати всі види робіт щодо виготовлення ювелірних прикрас за стандартами та індивідуальними замовленнями;
- знати асортимент ювелірних виробів, конструкцію деталей, властивості та особливості оброблення дорогоцінних металів та каміння.
Професія ювеліра не рекомендується особам, які мають:
- захворювання легенів та дихальних шляхів;
- відхилення зору від норми;
- гіпертонію;
- захворювання опорно-рухового апарату.
Закрійник
Закрійник — робітник, який задіяний в сфері послуг, виготовлення одягу.
Сучасний закрійник повинен:
- знати напрямок моди;
- володіти даними по морфології і антропології;
- диференційовано підходити до вибору моделі для замовників різного віку, повноти, стану;
- вміти «читати» ескізи моделей одягу, аналізувати їх; визначати, якими конструктивними засобами досягти заданої форми виробу, як виконати крій на тканині;
- володіти технологічним етапом сучасної обробки виробів.
Професія закрійника не рекомендується людям із:
- захворюванням опорно-рухового апарату;
- відхиленням зору від норми;
- із розладом зору.
Кравець
Професія кравця є одночасно однією з найдавніших і найсучасніших, тому що потреба в кравецьких послугах існує постійно. Професія кравця — це втілення краси, сучасного художнього стилю, результатом якої є різноманітний одяг, без якого неможливо обійтися. Праця кравця є складною і трудоємкою, бо ж на долю ручної праці у виготовленні одягу припадає 80 %, незважаючи на те, що швейне виробництво оснащене сучасним обладнанням, яке полегшує працю кравців і швачок.
Сучасний кравець повинен:
- виконувати всі види робіт щодо виготовлення одягу за стандартними та індивідуальними замовленнями;
- вибирати (моделювати) фасони одягу відповідно до тенденції моди, особливостей фігури замовника чи властивостей тканини;
- знімати мірку із замовника і виготовляти відповідні лекала для подальшого розкрою обраного фасону чи моделі;
- робити розкрій тканини;
- знати асортимент одягу, конструкцію і деталі виробів, властивості та особливості різних видів тканини;
- знати технологію виготовлення швейних виробів з різних видів матеріалів;
- знати основи матеріалознавства, конструювання, моделювання та технології виготовлення швейних виробів.
Професія кравця не рекомендується особам, які мають:
- захворювання легенів та дихальних шляхів;
- відхилення зору від норми;
- гіпертонію.
Взуттьовик з індивідуального пошиття взуття
Вивчає властивості та штучних матеріалів, будову, правила експлуатації та ремонту спеціальних швейних машин, автоматів і напівавтоматів, технологію виробництва взуття. Знайомий з будовою ноги та ступні. Вміє проводити індивідуальний обмір ступні і підбирати колодки, виходячи із асортименту та класифікації взуття. Контролює якість матеріалу та заготовок. Виконує ремонт взуття. Може робити як в державних, так і в приватних підприємствах.
Професія «взуттьовик» не рекомендується особам, які мають:
- захворювання опорно-рухового апарату;
- відхилення зору від норми;
- захворювання легенів та дихальних шляхів.
Манікюрниця
Професія «манікюрниця-педикюрниця» — одна з найсучасніших професій нашого часу.
Манікюрниця — людина, яка проводить догляд за пальцями рук, чистку і поліровку нігтів.
Педикюрниця — доглядає за ногами, пальцями та стопами ніг.
Велике значення для краси та здоров’я людини має гігієнічний догляд за руками та ногами і надання їх естетичного вигляду.
Краса рук, ніг, необхідна кожній жінці, так як від їх стану залежить її самопочуття і настрій.
В сполученні з загальним гігієнічним доглядом за тілом манікюр і педикюр поліпшує стан організму, попереджує розвиток захворювань кісток рук, стоп і пальців ніг.
Кожна людина прагне мати зовнішню природну красу. Питання краси хвилювало, хвилює і буде хвилювати людей будь-якого віку в усі часи.
Людина, задоволена своїм зовнішнім виглядом, впевнено почувається у суспільстві, більш активна, в неї гарний настрій і більша працездатність.
Сучасна манікюрниця-педикюрниця повинна вміти:
- гігієнічно чистити нігті на пальцях рук;
- знімати лак;
- обпилювати нігті для надання їм потрібної довжини;
- виконувати мацерацію рук;
- обробляти кутикули та шкіру нігтьових валиків пальців рук;
- робити масаж рук і доглядати за шкірою рук та нігтями;
- підбирати та готувати комбіновані лаки різних кольорів та відтінків;
- полірувати нігті, покривати їх лаком;
- дезінфікувати інструмент;
- знати інформаційні технології;
- захворювання легенів та дихальних шляхів;
- відхилення зору від норми;
- гіпертонію.
Професія манікюрниця-педикюрниця не рекомендується особам, які мають:
Швачка
Виготовлення одягу одне з найдревніших ремесел. На даний час професія швачки найбільш поширена в швейному і трикотажному виробництві. Робочі місця швачок обладнаються різними системами робочих машин.
Основу технології швачки становить виготовлення виробів з різноманітних тканин поточним методом.
Результатом праці швачки є різноманітні вироби з тканини.
Швачка повинна:
- знати номери голок і ниток та вміти підбирати їх з урахуванням властивостей матеріалу, з якого виготовляється виріб;
- послідовність заправки ниток в швейну машину;
- вміти виконувати різні види швів на усіляких матеріалах;
- знати способи з’єднання деталей швейних виробів в залежності від виду матеріалу та призначення виробу;
- знати технологію повузлової обробки виробів різних асортиментів і вміти керуватися технічним описом на модель;
- володіти методами роботи в поточних лініях;
- знати вимоги державних стандартів до одягу різних асортиментів;
- добре знати технічні характеристики сучасного швейного обладнання та кваліфіковано здійснювати догляд за ним, при необхідності ліквідувати неполадки в роботі;
- вміти проводити остаточне оздоблення швейних виробів.
Під час роботи швачки найбільш завантажені її зоровий, дотиковий та руховий аналізатори, тому ця професія не рекомендується особам, які мають:
- захворювання опорно-рухового апарату;
- розлади зору (косоокість, дальтонізм, пониження гостроти зору);
- серцево-судинні захворювання.
Перукар (перукар-модельєр)
Вибір зачіски для кожної людини — питання делікатне і в той же час дуже важливе, від його вирішення залежить зовнішній вигляд і настрій людини. Перукар деякою мірою повинен бути художником, прагнути, щоб зачіска відповідала характеру і темпераменту людини.
При цьому перукар повинен враховувати антропометричні дані клієнта: довжину, фактуру, колір волосся, форму голови, особливості фігури, пластику обличчя. Таким чином, праця перукаря спрямована на те, щоб за допомогою зачіски художньо оформити, виявити та підкреслити найбільш характерні риси людини. Якщо це потрібно, він може за допомогою зачіски змінити пропорції обличчя, приховати недоліки.
Окрім гарного смаку, перукар повинен мати схильність до соціологічних і психологічних спостережень; мати пізнання в галузі захворювань шкіри і волосся, вільно розбиратися у фарбниках, складі фарб та способах їх використання.
Сучасний перукар повинен:
- знати будову та властивості шкіри та волосся людини; основи санітарії та гігієни;
- знати склад та властивості матеріалів і парфумерно-косметичних засобів для виконання перукарських робіт;
- технологію виготовлення пастижерних виробів;
- знати напрямки розвитку світової моди в галузі перукарського мистецтва та декоративної косметики;
- виконувати послуги з миття та масажу голови;
- моделювати класичні, сучасні та перспективні чоловічі, жіночі та дитячі стрижки з ура-хуванням індивідуальних особливостей людини;
- розробляти нові моделі стрижок.
- виконувати укладання волосся феном
- виконувати послуги з гарячої завивки волосся, холодного укладання та хімічної завивки волосся;
- вміти моделювати та виготовляти пастижерні вироби, доповнення та прикраси;
- вміти фарбувати всі види волосся барвниками різних груп, зафарбовувати сивину, знебарвлювати волосся, здійснювати часткове фарбування волосся, володіти сучасними способами фарбування, колорування.
Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин
Повинен:
- знати призначення принцип роботи і конструкцію різних систем лічильно-обчислювальної та копіювально-розмножувальної техніки, сучасних принтерів, скануючих пристроїв та виконувати їх ремонт;
- знати призначення і будову складних контрольно-вимірювальних інструментів і приладів та вміти їх ремонтувати;
- знати несправності основних функціональних вузлів лічильно-обчислювальних машин, порядок їх виявлення і методи ремонту;
- знати властивості різних ізоляційних, полімерних та композитних матеріалів;
- знати способи складання і монтажу електросхем, будову та схеми з’єднання радіоелементів, мікросхем;
- знати систему допусків і посадок, квалітети і параметри шорсткості;
- знати основи електротехніки, радіоелектроніки, цифрової техніки і програмування; офісне програмне забезпечення, основні принципи роботи комп’ютерних мереж;
- ремонтувати та обслуговувати сучасні ЕОМ, їх різні вузли та агрегати;
- ремонтувати електрографічні апарати безперервного копіювання;
- виконувати слюсарне оброблення деталей;
- складати та установлювати на ПЕОМ окремі вузли та механізми; підбирати внутрішні та периферійні компоненти ПЕОМ;
- обслуговувати і діагностувати несправності лічильно-обчислювальних машин;
- виконувати монтаж комп’ютерних мереж;
- вміти працювати з програмним забезпеченням.